Жили по сусідству язичник і християнин.
Християнин ціле життя плоть упокорював, постів дотримувався, ревно молився, другу щоку підставляв, коли били, – словом, страждав і мучився. А язичник Бога привітає, попрацює на славу, збере щедрий врожай і живе задля власної втіхи.
Ото померли обидва та й втрапили до раю. Дивиться християнин, що язичник із Богом за одним столом сидить, а його посуд мити поставили, та й каже:
- Господи! Він же нічого не дотримувався! А ти його із собою до столу саджаєш?!
А Бог відказує:
- Так він усе життя вважав себе онуком Божим, а ти – рабом. Кожному – за вірою його!