< - Йде по вулиці чужій> струнка, гарна жінка. - Зразу видно люди добрі, що то українка. - Вчора лиш вона була >у людей служниця, а сьогодні вихідний і вона цариця. - Гарно вбрана, причесана, фарбовані губи, і що це вона служниця - не скажете люди. - Це не жінка, - золото, що тут говорити. - Вміє шити, вишивати, вміє і в*язати, та всього, що вона вміє - неможна й сказати. - Може випити вина і пожартувати, на весіллі за столом може заспівати. - Й "детерсивів" вдома хоч вона й не мала, але вся її посуда і без них блищала. - А на Вкраїну, у село,італійку б взяти,то даю я добрі люди, голову відтяти, що прийшлося б через тиждень нам її ховати. - Бо в Італії вона нігде не робила . - Лиш дивилась т