Неначе день, пройшло три роки.
Як швидко час минає.
Ти вже не ступиш Татку на поріг –
Тебе із нами вже немає.
Ти не пішов від нас у небуття,
Ти в наших душах будеш вічно жити,
Бо щирим, відданим було твоє життя,
Ти будеш з неба ясною зорею нам світити.
Тебе немає – скільки хочеш – клич,
Сама печаль повисла над землею,
І сумно, що серед тисячі облич
Більш не зустрінеш посмішки твоєї....
Той день, коли твій подих згас
І серце перестало битись,
Став найстрашнішим днем для нас –
І ми не можем з цим змиритись.
Все пам’ятаємо: твої слова, усмішку
І радощі, тривоги кожен раз,
Та до могили стоптана доріжка,
Минуле вже не вернеться до нас.
Прости нас, Боже милосердний.
Ми щиро просимо тебе
Цю душу в