Коли пролунало це
слово – війна,
Залишилась жінка
у дома одна.
Не знала, чи
вергнеться ще чоловік,
Чи йде назавжди,
не вернеться вовік.
Калина тоді
похилилась одна,
Пташина замовкла
і була сумна.
Барвінок темнішав
і не зеленів,
Бо час для
веселощів вже пролетів.
І навіть дівчата
ішли воювати,
Поранених їм
довелось лікувати.
Усі за Вкраїну
боротися йшли,
Багато із них не
вернулось з війни.
А скільки іще
полягло юнаків,
Чому матері не
діждались синів?
Щодня помирало
людей тисячі,
І не повернули їх
рідних плачі.
Страшне і болюче
це слово – війна,
Вона наче смерть
пролетіла одна.
Та нашу країну
народ захищав,
Бо кращого в
світі нічого не