Тремтить земля від вибухів снарядів,
Це " брат" "сестру" гвалтує звідусіль,
І на своїх освободітєльних парадах
Скандує світу: " Ріж, стріляй, убий!!!"
Яке ж ти малося родитись падлом,
Щоб дитятко збудило орган твій,
Щоб гвалтувати стадом... Це занадто...
Ти вовк в овечій шкурі, ти не свій.
Нема родини більше за кордоном,
Лиш вата, орки, зомбі врешті решт,
В нас окупована й загарбана є зона,
І слід у Бучі із подертих мешт.
І слід із вкрадених із рук каблучок,
Роздертих і розстіляних дітей,
Із мертвих знятих хрестиків, обручок,
Незваними приблудами гостей.
Давно не сплю, свій сон я загубила,
Під вій сирен тепер моя щоденна ніч,
Та Україну орки не скорили
І волонтери стали міцно пліч-о-плі