Сумую я так рідний за тобою,
Нема тебе,нема твого тепла,
Поринув ти у вічність з головою,
А я лишилась тут сама,
Не можу я повірити у те:
Що більш не прийдеш ти з роботи,
А я не бігтиму навпроти,
Не скажу я:
"Привіт Дідусь,так скучила,я за тобою!"
А ти обіймеш крепкою рукою...
І стане все на круг своя...
Не вірю я,що більш тебе немає,
Хоча роки безжально пролітають,
А серце спокою немає,
І пам'ять спати не дає...
А як засну,то все,що пам'ятаю...
До мене ти як голуб прилітаєш,
Своїм крилом обіймеш,сльози обітреш,
І стане затишно і тепло,
Так,як тоді в долині,край ріки,
І сон розвіюється в мить,
І я проснувшись сльози витираю,
Тихенько я про себе промовляю:
"Дідусь,не йди,я так скучаю!!!"
І