Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
І я померла вчора. Сьогодні. І можливо помру завтра.. .
Не буквально. Але це могло легко статись. Мені просто пощастило.. .
Пощастило жити не в Бучі. Пощастило народитись не в Маріуполі. Пощастило, що не в мій будинок влучила ворожа ракета російських орків. Пощастило, що на журналістських фото зображено не моє понівечене тіло.
Це випадковість. Лотерея. Гра Всесвіту.
Кожен з українців міг бути вбитий вчора, місяць тому або 24 лютого.
Просто тому, що ми живемо в своїй країні.
Тому що ми любимо свою Україну.
І кожен з нас помирає всередині кожного дня. Знову і знову. Навіть перебуваючи у безпеці. Навіть продовжуючи «жити».