Війна – на кінчику пера,
Війна – у серці, мов примара,
Війна, що душу роздира,
Мов невідпорна Божа кара.
Це – не просто згарище
Наших світлих мрій.
Це – війна, товаришу,
Побратиме мій!
***
Кажуть,вітер тих ран не остудить,
Що війнаповсякчас завдає,
Тож роздмухуватьболі не буду –
Переповненесерце моє.
Ця війна –не на клаптику поля,
Не на кінчику, власне, пера,
Бобезжально вона, як ніколи,
Нашу долю навпіл роздира.
Де ще вчора блукали надії,
Амбразурами зло визира,
Де герой,що втікати не вміє,
Щоб Вкраїна жила, помира.
Може, ще усвідомив не кожен,
Я судити не буду про те,
Тільки бачуя, праведний Боже,
Як та Віра і Правда росте!
СУВОРА ПРАВДА СЬОГОДЕН