Там, де ромашка біла роси п'є,
І де волошки в небо закохались,
За річкою лежить село моє -
Між вербами зеленими сховалось!
А за селом розкинулись луги,
Куди не глянь, а там блаженна воля,
Скриплять від вітру старі ясени,
Щебечуть в небі ластівки над полем!
Колише трави легкий вітерець,
Співає жайвір десь аж там, у небі,
Стрікоче мову коник стрибунець,
Йому лиш літа - іншого й не треба.
Між травами біліє серпоріз,
Радіє, що не втрапив у покоси,
Пасеться кінь, дрімає старий віз,
І батько на світанку сіно косить.
-Коси, коса, поки бринить роса,
А зійде сонце, то і відпочинеш...
Співає в росах радісно коса,
Бо цілий рік чекала цього в сінях.
А на краю маленького села,
Могутній дуб розправив