Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 10 сен 2017
Фильтр
ПЛЮЩ ПРОЩАННЯ
дві кави гіркаві
і постатей двійко
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене як змійка – майнула й втекла
прощаємось швидко мов риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячи́сь вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай
як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі мов літні дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі
плелися ліани і пружно і туго
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилась жало́ба лишилася туга
а ми загубились у пасмах імли
а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають к
дві кави гіркаві
і постатей двійко
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене як змійка – майнула й втекла
прощаємось швидко мов риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячи́сь вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай
як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі мов літні дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі
плелися ліани і пружно і туго
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилась жало́ба лишилася туга
а ми загубились у пасмах імли
а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають к
Що їх поєднувало – знав лиш тільки Бог,
Здавалось, зовсім різні у них долі.
І тільки небо – те одне на двох,
І присмак зачарованої волі.
Міська панянка на крутім авто,
Вся «від кутюр» убрана величаво
Летіла містом посеред зими,
Коли мороз тріщав навкруг лукаво.
Вся в суєті, вся в справах, вся в думках –
Та раптом вздріла силует знайомий.
Стояв юнак з гітарою в руках
І грав мелодію собі якусь відому.
Пригальмувала, вийшла із авто,
Хотіла підійти та побоялась.
Колись зробила боляче йому,
Колись над ним жорстоко посміялась.
А він тоді в далекому «колись»
Признався, що безпам’яті кохає.
І тільки їй готовий присягти,
Що від любові крила білі має.
Вона ж у відповідь всміхнулася йому:
« Ну що
Здавалось, зовсім різні у них долі.
І тільки небо – те одне на двох,
І присмак зачарованої волі.
Міська панянка на крутім авто,
Вся «від кутюр» убрана величаво
Летіла містом посеред зими,
Коли мороз тріщав навкруг лукаво.
Вся в суєті, вся в справах, вся в думках –
Та раптом вздріла силует знайомий.
Стояв юнак з гітарою в руках
І грав мелодію собі якусь відому.
Пригальмувала, вийшла із авто,
Хотіла підійти та побоялась.
Колись зробила боляче йому,
Колись над ним жорстоко посміялась.
А він тоді в далекому «колись»
Признався, що безпам’яті кохає.
І тільки їй готовий присягти,
Що від любові крила білі має.
Вона ж у відповідь всміхнулася йому:
« Ну що
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
293
- Руслана СидоркоКалуш
- Roksolana RoksolanaИвано-Франковск