Ця оповідь є дуже повчальною: Не забуваймо своїх батьків, бо життя-це бумеранг, все повертається назад. Отож поки є час приділіть увагу своїм батькам!
НЕ ДОЧЕКАВСЯ... – Васильку, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку. Я притулюся десь у куточку, до рота прикладу хустинку, щоб не кашляти, і перебуду кілька днів у рідній хаті, де і стіни лікують. Я тут не витримаю. – Ви, тату, як мала дитина. Тепло вам, чисто, їсти маєте що, ще щось із дому привезу, ліки куплю. – Я не хочу їсти, Васильку, я вже рік не був удома, – старий Петро намагається зазирнути синові в очі. – Я сам залишився в палаті, всіх забрали додому. – Ну добре, добре, до свят іще чотири дні, якось буде. Василь відве