Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 14 сен 2020
Фильтр
1930 рік - 4000 повстань українських селян проти колективізації.
1 200 000 повстанців по всій країні. Фактично на початку тридцятих відбувся антиколгоспний Майдан.
Товариш Сталін і радянська влада вирішила провчити бунтівну націю через примусовий відбір продовольства. Збіжжя забирали повністю, не залишаючи ні зернини.
Експорт українського зерна за три роки зріс у 20 разів, з 260 000 тон у 1929 до 5 200 000 тон у 1932.
За свій індивідуалізм та небажання колективізуватися українці заплатили найвищу ціну — життя.
1933 рік.
Кожні 3 секунди помирає людина.
17 смертей щохвилини.
1000 померлих за добу.
3 500 000 загиблих від голоду лише у 1933.
1 100 000 ненароджених дітей.
Голодоморів в Україн
1 200 000 повстанців по всій країні. Фактично на початку тридцятих відбувся антиколгоспний Майдан.
Товариш Сталін і радянська влада вирішила провчити бунтівну націю через примусовий відбір продовольства. Збіжжя забирали повністю, не залишаючи ні зернини.
Експорт українського зерна за три роки зріс у 20 разів, з 260 000 тон у 1929 до 5 200 000 тон у 1932.
За свій індивідуалізм та небажання колективізуватися українці заплатили найвищу ціну — життя.
1933 рік.
Кожні 3 секунди помирає людина.
17 смертей щохвилини.
1000 померлих за добу.
3 500 000 загиблих від голоду лише у 1933.
1 100 000 ненароджених дітей.
Голодоморів в Україн
01:39
КОГО УБИВАЕТ Р....Я
Ти як хвиля.
Ти відлив. Ти відступаєш на деякий час, даючи час загасити полум'я, укріпити бліндажі, глибше вритися у землю, перев'язати рани, поринути на годину - дві у тривожний напівсон, у темний в'язкий туман, наповнений ароматами ранньої осени, уривками закривавлених думок та великою нелюдської втомою.
Ти прилив. Ти заливаєш раптово, ти не заливаєш водою, ти накриваєш вогнем, вибуховою люттюта шматками металу від яких падають на землю гілки, листя та люди, падають, падають люди, як серпом зрізане колосся, як миттєвий шлях метеора гаснуть, падають з розкритими очами, у яких виблискує відображення байдужого до всього неба, падають з розчавленим усередині життям, що тоне
Ти як хвиля.
Ти відлив. Ти відступаєш на деякий час, даючи час загасити полум'я, укріпити бліндажі, глибше вритися у землю, перев'язати рани, поринути на годину - дві у тривожний напівсон, у темний в'язкий туман, наповнений ароматами ранньої осени, уривками закривавлених думок та великою нелюдської втомою.
Ти прилив. Ти заливаєш раптово, ти не заливаєш водою, ти накриваєш вогнем, вибуховою люттюта шматками металу від яких падають на землю гілки, листя та люди, падають, падають люди, як серпом зрізане колосся, як миттєвий шлях метеора гаснуть, падають з розкритими очами, у яких виблискує відображення байдужого до всього неба, падають з розчавленим усередині життям, що тоне
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
156
- Татьяна Забранюк(Фалендыш)Днепропетровск
- Людмила СмирноваДнепропетровск
- Диана ГроммитКраснодар
- Иван ТимченкоКиев