На порозі зима і холодні сніжинки кружляють,
Відлетіли птахи у далеке-далеке тепло,
Моє серце болить, а душа лиш про смуток співає,
Моє серце щемить за минулим, яке відійшло.
Відійшло у ліси, у холодні молочні тумани,
Де ж бо радості взяти хоч жменьку, хоча б напрокат?
Де ж та мить, де той день і коли він настане,
Коли губи потріскані вимовлять болісно: «БРАТ!»?
Де кровинка моя, де полоном захоплені ноти?
Відчуваю твій біль і зігріти так хочу тебе…
Ми змінили усмішку на стрічку людської скорботи,
Брате мій, повернись, бо без тебе втрачаю себе!
Вже скінчилася осінь, а поле на Сході палає,
Чи повернуться хлопці, щоб наше відчути тепло?
Пам’ятайте, рідненькі, що ми вас
ЖИВИМИ чекаєм!
Дорогі ви