*
Чи не Василь там ходить, Стус,
Туманною імлою?
Та ж ні, то птах лиш, чорногуз
Погруз в росі ногою.
*
Чи не Василь там стогне, Стус,
Під тяжкою журою?
Та ні, то птах, то чорногуз
Схилився над водою.
*
Ой! Чи не Василь там часом, Стус
Тримається за серце?
Ні, ні! То хтось у далині
Несе біди відерце.
*
Та не кажіть, таки Василь,
Це його голос чути.
І це до нього звідусіль
Ідуть, щоб пом’янути
*
Його зажурену печаль
І сльози серця ревні.
Проймає душу біль і жаль:
Пішов, пропав даремно.
*
Свою Вкраїну залишив
На розтерзання крукам.
У казематі хтось звершив
Свій гріх над тіла струпом.
*
Затих там стогін та жура
пливе, мов птах той чорний.
Пора, давно вже їй пора
Ужить свій вирок морний.
*
Стискають в силі кулаки
Безкровні пальці тонкі.
Таки далися у знаки
Тюремні посторонки.
*
Та вже звільнилась з упряжі
Душа і її мова.
Ніхто не буде в розтяжі
В погоні Стуса-слова.
*
В туманній млі лиш чорногуз
Один понад водою.
Василь живий, поет наш, Стус,
А як же буть з журою?
*
Пристала і не відстає,
Не в силі відігнати.
Хоч слово вільне устає,
Та як журу здолати?
*
Як вивільнитися із пут,
Із нових посторонок?
Хіба зірвати собі пуп?
За вітром мчи вдогонок…
(Автор Процик Л.М.)
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев