Предыдущая публикация
НЕПОРІВНЯНЕ
Не буду я така, як Стус.
Не визріла моя година.
Святочний ще не ліг обрус,
На ньому слів й не половина.
По полю голубому, наче льон
ще не тужило моє серце.
Із вуст не рвався ще прокльон,
Ще льодом не вкривалося озерце.
Стужавілих думок ще не було,
І недовідомі мені ще чорні тіні.
Ще непрострілене моє крило
Не мучилося у борінні.
Ще не народжені в моїй душі
Слова незвичні велемовні.
Недовідоме слово те – мушлі,
Хоча означення доволі красномовні.
Не можу бути я така, як Стус,
З словами й баченнями ще сутужно.
Та чи й вдалося це комусь –
Стояти в дусі так потужно?
Следующая публикация
Нет комментариев