Пишу українською тому що зараз так відчуваю. І не тому що в мене прокинулося почуття патріотизму, просто так я почуваю себе спокійнішою, я відчуваю себе вдома.
Насправді, я недосконало знаю всі тонкощі нашої мови і інколи можу дуже кумедно висловлюватися. Це та мова, яку я рідко чула в дитинстві, тому що народилася і жила на Донбасі.
Але попри все, на урочистій лінійці першого вересня навкруги лунав українській гімн, а діти декламували українські вірші. Саме там я розпочала знайомство з нашою рідною мовою, (хоч я і навчалася в російській школі) ми знали мову не гірше дітей, які навчалися в україномовних школах.
Я дуже добре пам‘ятаю свого вчителя історії. Він був доволі суворий, але добр