Народна козацька пісня. Саме так, співали цю пісню махновці: Історичний роман Степана Рев'якіна «Гуляй Поле».Вихідні дані: Запоріжжя, «Дніпровський металург» 2007 р. Всі, безсумнівно, чули не раз цю народну українську пісню з завзятим приспівом "Ой, ти, Галю, Галю молодая". А якщо, ще й, дослухали до кінця, то жахнулися, … правда? Неможливо повірити, що українські козаки могли підло заманити дівчину, поглумитися над нею і заживо спалити? А козак в полі, який почув благання Галі, навіть не спробував їй допомогти ? Абсурд !!! Так у чому справа? Звідки ж взялися слова цієї нібито народної пісні? Все стає зрозумілим, коли дізнаєшся, що текст пісні "Їхали козаки" повернув "братньому українському народу" в 1936 році московський Червонопрапорний хор Червоної армії. Пісня настільки припала всім до душі, що зазвучала вона по всій радянській державі голосами численних народних колективів. І продовжує звучати досі. А дарма... Пісня — душа народу, а ставлення до пісні завжди було трепетним – шліфувалася кожна рима, кожне наголос. А в цій пісні, в змістовному сенсі були — одні проколи. До жовтневого перевороту і захоплення України більшовиками-сіоністами цю пісню співали зовсім інакше. У первинному тексті, за спогадами старожилів, були ще куплети, які, за українським звичаєм, не співали в присутності дітей. У цих куплетах розповідалося про тортури над бідною Галею і її муках. За цю пісню можна було потрапити у ЧК. Пісні про козаків, як і саме козацтво, ой як не любив комуністичний режим СРСР і всіма силами намагався стерти з пам'яті народної всі прояви козацького етносу. Їхали хозари із Дону додому, Умовляли Галю їхати з собою: "Ой ти, Галю, Галю молодая", Умовляли Галю їхати з собою. "Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі, Будеш жить получше, чем у родной мами". Не слухає батька Галя молодая, До жидів на воза весело сідає. Ті ж повезли Галю курними шляхами, Курними ярами, темними лісами. Розтинали Галю масними руками, Прив'язали бідну до сосни косами. Попід ноги Галі накидали хмизу, Запалили сосну ізверху донизу. Сосна догоряє, Галя промовляє: "Ой хто мене чує, нехай порятує". Козаки почули, до лісу майнули - Жидів порубали, Галю врятували. Ой хто дочок має, нехай научає З хтивими жидами шляхом не пускає.