Що слід знати про Українську Православну Церкву

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА у 1990 році набула незалежності від РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, тобто на рік раніше, ніж Україна вийшла із складу СРСР і стала незалежною державою. Тому прикро, що багато людей введені в оману - нібито наша церква є «Московською». «Заслугу» в цьому мають і публікації в пресі, і інші джерела, що є у вільному доступі, наприклад, в мережі Internet, і з’являються, на жаль, все частіше.
Але, як пише апостол Павло Солунянам: ТА ВИ ,БРАТІЯ ,НЕ В ТЕМРЯВІ.Адже у вільному доступі є також і офіційні документи, на які посилаються православні віруючі, захищаючи єдину канонічну Українську Православну Церкву. Як, наприклад, історична Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Алексія Другого до Митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Української Православної Церкви від 27 жовтня 1990 року, яка, зокрема, каже: «... быть отныне Православной Украинской Церкви независимой и самостоятельной в своём управлении, а Вам, единогласно избранному 9 июля 1990 года єпископатом Украинской Православной Церкви – её Предстоятелем.»
Зазначена Грамота видана Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм Другим на підставі рішення Архієрейського Собору Преосвященних архієреїв Російської Православної Церкви, що відбувся 25 – 27 жовтня 1990 року в Свято-Даниловому монастирі м. Москва. Цей Архієрейський Собор відбувся, як говориться в тексті Грамоти, «… руководствуясь стремлением иметь благословенный мир, богозаветную любовь Христову и братское единение в общем делании на ниве Божией со всей Полнотой Украинской Православной Церкви, во внимание к желанию и ходатайству её Преосвященных архипастырей, собравшихся 9 июля сего 1990 года в Богоспасаемом граде Киеве для обсуждения и решения вопросов их церковной жизни на началах независимости и самостоятельности…»
До речі, ще раніше, 9 червня 1990 року, Митрополитом Київським і всієї України був обраний, а внаслідок Архієрейського Собору 25 – 27 жовтня 1990 року ще й став Предстоятелем Української Православної Церкви не хто інший, як Митрополит Філарет (Денисенко), який до того часу очолював Київський екзархат Російської Православної Церкви. Але у наступні роки монах Філарет (Денисенко) за розкольницьку та антицерковну діяльність був позбавлений всіх ступенів священства (Судове Діяння Архієрейського Собору від 11 червня 1992 року), попереджений про відлучення від церкви у разі продовження безчинств (Архієрейський Собор 1994 року) і відлучений від Церкви Христової (Акт про відлучення від 6 червня 2008 року) шляхом анафеми.
Більше про зазначені події можна дізнатися з книги священика Ростислава Яреми «РОЗКОЛЬНИЦЬКІ РУХИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї У XX–XXI СТОЛІТТЯХ» (українською мовою), Київ, 2008 р., що також є у вільному доступі в мережі Internet ( http://www.patriarch.ua/pdf/raskol_2008-2.pdf ).
Часто від прихильників УПЦ КП лунають неправдиві звинувачення, що ніби канонічна Українська Православна Церква адміністративно, фінансово залежна і підзвітна Російській Православній Церкві, сплачує податки до Москви тощо. Такі наклепи звісно ж не відповідають дійсності. Наприклад, ще 29 грудня 1993 року Патріарх Московський і всієї Русі Алексій Другий відповів на запит міністра юстиції України Онопенка В.В. листом №1338, в якому, зокрема, зазначив: «Украинская Православная Церковь с октября 1990 года канонически является независимой и полностью самостоятельной в своём управлении. Какой-либо административно-финансовой подотчётности Московской Патриархии не существует.», «В связи с этим заявляем, что Московская Патриархия не имеет никаких претензий на какое бы то ни было движимое или недвижимое церковное имущество Украинской Православной Церкви.»
Проте, деякі автори, далекі від духовного життя, намагаються заглибитись в те, в чому взагалі не розуміються. Наприклад, поширюючи інформацію про відому лише їм Українську Православну Церкву Московського Патріархату (УПЦ МП) і поливаючи брудом канонічну Українську Православну Церкву з її понад 1000-літньою історією.
Не можна некомпетентним людям говорити про Бога, тим більше в засобах масової інформації, - щоб не губити душі читаючих людей і своєї душі. Ми маємо розуміти, який великий гріх беремо на себе, якщо вводимо людей в оману.Тим , хто хоче знати істину, пропонуються думки отців УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, зокрема, з видань Свято-Успенської Почаївської Лаври УПЦ, що підтверджуються вищевказаними та іншими офіційними джерелами.
«Що таке МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ В УКРАЇНІ?
ЄДИНА, СВЯТА, СОБОРНА І АПОСТОЛЬСЬКА ЦЕРКВА, заснована Ісусом Христом по всьому світу (по всіх місцях). Тому Православна Церква в кожній країні називається ПОМІСНОЮ. Або місцевою. В свою чергу кожна така місцева Церква очолюється ПРЕДСТОЯТЕЛЕМ. (В Єрусалимі – патріархом, в Польщі – митрополитом, в Греції – архієпископом). Українська Православна Церква (саме так називається Православна Церква в Україні) очолювалась покійним Блаженнійшим митрополитом ВОЛОДИМИРОМ, а нині очолює Її Блаженнійший Онуфрій - Митрополит Київський і всієї України.
Звідки ж «МП»? Це вигадка і маніпуляція «патріарха» Філарета. Бо ж після того, як він сам себе назвав патріархом, і сам собі створив церкву, поза СВІТОВИМ ПРАВОСЛАВ’ЯМ, йому потрібно було якось виправдати свій вчинок, відрізнити себе від інших.
От з його подачі телевізійники приклеїли до УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ярлик МОСКОВСЬКА. І скільки б церква не допомагала, скільки б не трудилась, скільки б тонн допомоги не відправила на фронт, скільки б сліз не пролила в молитвах за мир -філаретівці зловтішаються: ми - українці, а вони – «москалі».
Ми ж, перш за все, - ХРИСТИЯНИ!!!
Категоричність політичного, а не БОЖОГО, християнства породила розбрат. Легко стояти в стороні, кричати про єдність і клясти тих, хто не з тобою. Ця категоричність вже розколола нашу державу. Політизованість поділила родини, наставила дула автоматів, і, що найстрашніше, все більше і більше віддаляє від можливості ПРИМИРЕННЯ.
А церква без лозунгів і крику, без биття себе в груди, зберегла в своєму управлінні кордони нашої Батьківщини. На Волині й Львівщині, Київщині і Чернігівщині, в Луганську і Донецьку, в Одесі і навіть в Криму – УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА.
Рим.16, 17-20:
«Благаю ж вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розділення та спокуси всупереч вченню, якому ви навчилися, і ухиляйтесь від них; Бо такі люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас, але бажаю, щоб ви були мудрі на добро, і прості на зло. Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з вами! Амінь».
«ВИПРОБУВАННЯ ВІРИ
Чому я в УПЦ, а не УПЦ КП
Спаситель Христос в Гефсиманському саду молився за єдність всього людства і лишив по Собі Церкву – ЄДИНУ, СВЯТУ, СОБОРНУ І АПОСТОЛЬСЬКУ. Ця ЄДИНА ЦЕРКВА по всьому світу має різні адміністративні кордони, але вона ЄДИНА в ПРИЧАСТІ, МОЛИТВІ І ЛЮБОВІ. Є Єрусалимська, Константинопольська, Грецька, Грузинська, Руська, Сербська, Болгарська, Українська Православні Церкви, які мають свої межі в кордонах держав, але складають одну сім’ю дітей Христових.
Свідченням цієї єдності є спільне богослужіння, яке неодноразово звершували всі Вселенські патріархи і митрополити разом з Предстоятелем Української Православної Церкви. І проблема «УПЦ КП» не в співзвуччі букв, а в тому, що вся родина Православних Церков світу не звершує спільної молитви ні з Філаретом (Денисенком), який був позбавлений сану та є невизнаним Православною Церквою жодної країни світу, ні з його єпископами. Мало того, Православні Церкви Єрусалиму, Сербії, Болгарії, Польщі, Греції та Афон, - весь Православний світ, - не визнають хрещеними, вінчаними та похороненими тих, над ким це звершили в «УПЦ КП».
Чому я в УПЦ? – ЩОБ БУТИ В РОДИНІ ВСЬОГО ПРАВОСЛАВ'Я, а не групи політиків, одягнених в церковну одежу.
За кого молиться Православна Церква?
В древній язичницькій Римській Імперії релігія сприймалась як політична сила для розбудови держави. В Радянському безбожному Союзі атеїсти спеціально, щоб паплюжити віру в Бога, прищеплювали зневагу до духовенства. Політики, виховані в атеїстичному дусі, і до сьогодні Церкву мріють зробити кишеньковою, щоб свої інтереси обслуговувати. Але Христос страждав для того, щоб люди зрозуміли, що Церква для ЄДНОСТІ, а не розбрату, що в Церкві , як вказано у БІБЛІЇ, нема різниці між походженням і національністю, а ГОЛОВНЕ – ЄДНІСТЬ У ХРИСТІ (Кол. 3, 8-15).
За кого молимось? ЗА ВСІХ. Не ділимось кордонами чи політичними вподобаннями. Церква не будує державної політики. Церква вище політики, бо Її батьківщина – Царство Небесне. Вона веде до вічності.
Молитвою обіймаються і патріархи, і митрополити, і миряни, і навіть ті, хто ще не доріс до віри в ІСТИННОГО БОГА. Та особлива молитва в Церкві за ближнього. Христос сказав, що по тому впізнають, що ми учні Його, якщо матимемо любов між собою (Ін. 13,35). Апостол Павло додає, що хто не піклується про ближніх своїх, а особливо про домашніх, той зрікся віри і гірший невірного. (1 Тим.5,8)