БРАТИК-БАРАНЧИК казка по сюжету вірменської однойменної казки Двоє діток йдуть все дальше. Сонце палить, трава в'яне. Степ навколо, ні тіньочку, ні струмочка, ні ставочка. Мануш старшою була, тому трималася вона. Вона терпіла, але йшла б, якби братик не охляв. Ідуть, ідуть, глядь- блищить! -Сестричко-джан, вода-дивись! Слід глибокий, там вода! Вип'ю я водичку там? -Ні, то слід, брате, від корови, вип'єш- і бичечком станеш! Ще потерпимо ми трохи, джерельце, надіюся, знайдем. Сиріт двоє йдуть все дальше. Сонце палить, трава в'яне. Степ навколо, ні тіньочку, ні струмочка, ні ставочка. Ідуть, ідуть...глядь-щось блищить! Слід глибокий, там вода! -Сестричко-джан, вода, дивись! Вип'ю я
ТАЙНА МІТЛИ вірменська казка Жив колись король могутній, справедливим був і мудрим. Старим став -задумався король, кому вінець заповісти й трон. Синів дванадцять король мав. А кому - він ще не знав? Старший- сильний, та злий, жорстокий, Слабкий-другий, до того ж кволий. Безпечний- третій , легкомисний, Дурний -четвертий, незлобливий . Усі недостойні були трону. Ніхто не був на батька схожий. Але в душі король все ж вірив- кращим був найменший з інших, Хоч добре сина і не знав, бо в батька зрідка той бував. Довго батько сидів, думав, І загадку все ж придумав.. До себе всіх синів позвав, перед ними він мітлу поклав. -Дорогі, -своїм синам він мовить, -хочу свою волю повідомить. Ви бачит
Рибачка Соня переклад вірша Генріха Гейне Люба ти, рибачка Соню! Причалюй лодочку свою! Сідай поруч ти зі мною! Дамо мріям нашим волю. До грудей головку притули, позаду страхи всі залиш! Я ж надійніший за море в любу, сонечко, погоду! А серце моє, як те море, бува штиль, бува стогне! А на дні знайти самому скарб перлин надійно можна.
АТЛАНТИДА пісня Атлантичних хвиль павутиння та сторінки прочитаних книг. Під водою лежить Атлантида- голубого вогню материк. Пароплави зверху та вітер, зграї там плавають риб. Хіба потрібні казки дітям лише? Без них дорослим не прожити. Не знайти нам і за століття- пояснюють вчені мені- ту країну, що зникла безслідно в атлантичній нічній глибині. Прожектором ми марно світим в царстві дивної .краси Хіба казки потрібні дітям лише? Без них дорослим не прожити. .