Одного разу пан старого запитав (біля церкви той стояв просив, жебракував): -Перед собою я бачу бідняка. Невже за все життя своє не зробив собі блага на землі !?
А я багатий, життя райське, маю все, що я бажаю. Твоя доля, мабуть, пішла юзом, Не все вийшло, про що думав?
На що старий пану відповів: -Ти не багатий, синку, ти просто ситий. Багатий , хто Душею бачить Світло, хто Душу бачить вічною.
Нет комментариев