Коли бомбили Югославію один старенький священник, який виходив разом із тисячами людей , щоночі молився під авіаударами і сказав дуже просту істину:
"В моменти таких нелюдських випробувань кожна душа скидає маску або розкривається в прекрасну квітку, або згортається в дулю ..."
Страшно? Молимося, хто не може допомогти.
Допомагаємо, хто ще може.
Але добрий ЗАВЖДИ стає ще добрішим, а злий проявляється в кожному слові та справі, тому що вже не потрібно вдавати.
Добро включає Світло, зло - вимикає залишки мозку і моральності.
Будемо до кінця Світлом і квітами ... всупереч всьому
Всім нам Покрови та заступництва Матері Божої!
Отче наш, що єси на небесах!
Хай святиться Ім'я Твоє,
Хай прий
До "рідного брата"
Нам завжди казали:"Ми сестри з тобою"
Нас учили в школі: "Ми рідні брати".
Що ж зробив ти , брате з своєю сестрою?
Зруйнував, скалічив, змародерив ти.
Були ми з тобою одвічні сусіди
І одна з тобою була в нас межа
Чом на мою землю сієш такі біди?
Віру у братерство підло зруйнував?
У наших родинах так сплелися долі,
В нас багато спільних дочок і синів.
Бо казав Шевченко: милі, чорноброві
Не кохайте ,любі, клятих москалів.
Твої діти, брате, в нас були панами
Мої діти в тебе були за рабів
Чом таку ненависть сієш ти між нами?
Нащо з нас зробив ти, брате, ворогів?
Ти нас нищив , брате, голодом й сибіром,
Випхав на задвірки рідну нашу мову
Нищив святу церкву і паплюжив віру
Йде