Я довго думала, чи варто розказувати цю історію. Але вирішила, що треба. Дуже і дуже треба.
Назву її так.
"Вбиває не мобілізація, вбиває байдужість".
Вечір, п'ятниця, дощова погода. Як і щотижня, збираюся додому в Чоп.
Автовокзал, каса, маршрутка...
На зупинці стоїть зо 15 людей, і в сторінці одненький худорлявий хлопчина, років 19. Маршрутка ще закрита, водій про щось говорить із касиром, думаю, встигаю втікнути по білет.
Успішно виконавши операцію, прямую до маршрутки... Люди вишикувалися у чергу... Контролерша перевіряє квитки при вході... Я стою акурат за хлопчиною... Темно, здалеку зразу не помітила... Великий "вещь-мішок", обсмалена форма, підкопчена шапка і, здається, злегка під
Для ЮГО-ВОСТОКА и все Украине u Россие .Меня звать Андрей Соколов. Мне 37 лет и я живу в Ялте. Я голосовал за вступление Крыма в Россию, и уже понял,что сделал огромную ошибку. То что происходит сейчас в Крыму просто не описать
словами. Это нужно видеть. Я бизнесмен и владею несколькими коттеджами не
далеко от центрального пляжа. Крым сейчас живет в полном информационном,
законодательном и продовольственном хаосе. Все сказки о хорошей жизни с Россией, просто оказались байки Аксенова. Они сделали свое дело и просто пропали. Ничего не
говорят, что, как и как дальше жить крымчанам. На нас просто положили.
Пожаловаться некому, никто ничего не хочет объяснять и разъяснять. Люди для них
никт