ДАРУЙ МАМІ КВІТИ ЩАСТЯ
Чайківчанка :: ДАРУЙ МАМІ КВІТИ ЩАСТЯ
Не піднімай, голос на маму!
не бурчи ,коли настрою нема.
Словами, не сип сіль на рану
нехай не болить у неї душа.
У тупий глухий кут не заганяй!
не порань, колючками до крові.
Ласкаві добрі слова ,підбирай
будь ввічливим у розмові!
Тримай себе в руках .Змовчи!
Пам'ятай ,завжди хто перед тобою!
Знай, своє місце де знаходишся ти!
не доводь, лити сльози до болю.
Поважай, шануй рідну мати свою!
ти її єдина надія і смисл життя.
До небес молиться за долю твою
просить, щастя у Всевишнього Отця.
Не вимагай, не требуй багато!
працюй і досягай цілі мети.
Вона родила тебе... є твоя мати.
I будь доброю дитиною для неї ти!
Подзвони,
ЙДУТЬ ЗОРЯНІ ДОЩІ
Чайківчанка :: ЙДУТЬ ЗОРЯНІ ДОЩІ
ЙДУТЬ ЗОРЯНІ ДОЩІ
Плаче ,небо...І йдуть зоряні дощі
Лиє, злива як з відра в потоки.
Болить душа в намоклому плащі
Мерзне ,від холоду...і важкі кроки.
А душа,безборонна як дитина
Шукає ,світло...промінь сонечка тепла.
Їй не потрібно,прикраси, а родина...
Вона прагне любові,ласки добра.
Давно,я боюся признатися собі
Що закохалася,по- вуха у тебе.
Минає час.Летять, роки молоді...
Ти, мій Ангел.Пречисте високе небо.
Любов ,спопеляє вогнем душу до тла
Божеволію,від почуттів до тебе.
Піду,за тобою на край світу вдаля
Щоб ти був тільки поруч біля мене.
Одинокій лебідці ,в очі вітер віє
Без надійного крила життя пусте.
Вона щаслива,як лебідь її лел
РОЗКВІТАЙ УКРАЇНО СОНЯХОМ У ПОЛІ
Розквітай, Україно соняхом у полі!
Сонечком ,щиро усміхнись край дороги.
Нехай доля ,квітне щастям у любові
і веди ,у дім де батьківські пороги.
Нехай з світів ,повертаються журавлі
у край ,де цвітуть сади біля хати.
Тут соняшник ,сяє у сяйві золотім ...
щоб гостей ,подорожніх привітати.
Замріяний ,соняшник тягнеться до сонця
манить ,до себе золотими пелюстками.
Щедре літо ,дарує тепло в долонцях-
і втішає ,душу соловейко піснями.
Тут дозрівають овес жито пшениця
А в них голубіють квіти волошкові.
А Над берегами ,дзвенить водиця...
На долині, шумлять трави шовкові.
Розсипає сонце промені яскраві
Літній дощик вмиває листя у верби.
Вдихну, у пахощі квітів
Я закохалась у тебе
Я закохалась, у тебе як дівчисько
Та сама від себе втікаю в нікуди.
І ти, так далеко від мене і близько...
Якщо любиш,ти зумієш мене віднайти.
Від погляду,твого трояндою розквітаю
Ти немов сонце сяєш на світанні.
І здається, що тебе сотню літ вже знаю
І жду, твоїх ніжних слів у признанні.
Ми,так багато втратили з тобою
Як весна ,наливала цвітом в саду.
Плили, роки за роками за водою
Я чекала,стільки літ слова :"Люблю".
І Коли ти зі мною поруч я щаслива!
Від радості, злітаю наче птах до зір
А Долі, єднає небесна божа сила
Я п'ю ,кохання водицю з синіх гір.
Прошу ,тебе обігрій мою душу одиноку
Хай не мерзне,від самотності вона.
Веди ,мене у казкову ніч глибоку
Де місяцю