Трішки замало оптимізму...
Та, вже, як є...
та, вже, як є...
Наше поранене,
згорьоване " Сьогодні"
Літало Янголом
над рідною землею.
Мов, намагалось
вирвати з безодні
Міста і села,
вулиці й алеї.
Воно схилялося
над кожним вбитим домом
І над хатиною
в побитому селі..
Від всього баченого
зводили с у д о м и :
- Скільки к р а ї н ! -
моя, лиш, на нулі !!!
Стоїть щ и т о м
перед великим Світом !
Прошитий кулями "Бронежилет"!
..Новини, повідомлення,
в і з и т и...
..Нова могила, прапор і...
букет...
Смертельна правда,
гола і нещира
Ятрила душу тим,
що - розважалась !
Надія плакала !
Стогнала віра !
Любов з душею
в небо підіймалась