«Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану……
Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити.
І в цій суворості народжувалися вірші невідомих солдатів та поетів !
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
чиї він душі зранив і скалічив.
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.
СЬОГОДНІ, Я ЗАКІНЧУЮ РОЗПОВІДІ ПРО ВИДАТНИХ ЖМЕРИНЧАН У СВОЇЙ КНИЗІ « ЖМЕРИНКА та ЖМЕРИНЧАНИ«.. – ДАЛІ КНИГА ЙДЕ ДО ДРУКУ, СЛАВА БОГУ СПОНСОР