ЧОМУ В ЗАРОБIТЧАН СУМНII ОЧI?
Доходить рiк, як я без рiдноi вкраiни,
Рiк переломний та болючий для душi,
Вiтри думок навiянi в чужинi,
Безсоннi ночi, довжелезнi днi...
Багато думаеш, усе аналiзуеш,
I за i проти, слухаеш людей,
Однi страждають тут, а iншi з них глузують,
Як, з слабодухих та м'яких людей...
Тут чужина когось загартувала,
Поставив цiль, до неi чiтко йде,
А комусь краець серця надламала,
Той, зранений по течii пливе...
З заробiтчанами стрiчаешся, говориш,
Таких, як ти, в Iталii тут тьма,
Лиш трошки згодом оцiнити зможеш,
Побiчнi дii добровiльного ярма.
Усi вдають, що начебто все добре,
Свята стараються всi разом провести,
Та, iнколи, як вийде схо
Заробітчанка Микола Курилюк.
Автобус курс узяв на Україну,
Позаду Рим та десять довгих літ
І тихий щем прийшов до серця Ніни,
Вона кидає цей назавжди світ.
Світ у якому ти чужа людина,
Загорнута в буденну сіру суть,
Що створена для праці, мов машина,
Якою нечистоти всі шкребуть.
За двадцять років - стільки пережито,
Скільки страждань, самотності та мук,
Чужа земля просіяла, мов сито,
Мільйони українських вільних рук.
О скільки ж тих жінок із України!
Поїхали кудись в чужі краї
І гнуть в труді свої тендітні спини,
І плачуть нишком сестроньки мої.
А вдома злидні і навчання в діток
Та безробітний п’яний чоловік,
Який ревнує й біситься від пліток,
Немов в дружини гульки цілий рік.
А Ніну чолові
ЗАРОБІТЧАНСЬКИЙ ВІРУС
Жінко України, де тебе занесло?
В далекій чужині рахувати весни?
Впряглась добровільно,
Тож, не зважай на втому,
Через скайп гостюєш у своєму домі...
Слабкість не покажеш, немов серце з леду,
Скиглити не станеш, хоч тобі не з медом,
Рідних запитаєш, кому, чого треба,
Та немає краю, усім тим потребам...
Думають удома, що ти, - жінка сильна,
Та, ціна усьому, - ти роки невільна,
Тихо зуби стиснеш, скупо усміхнешся,
Та, сама не знаеш, коли повернешся...
Поки перші дірки помало латала,
Хитрі заробітки в кабалу втягали,
Зранена тугою - життя, як папірус,
Загравав з душою заробітчанський вірус...
Вроді перші роки, ти до дому рвалась,
Та, із кожним кроком, мов в пол
ПРИТЧА ПРО ЖІНКУ!
Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?" - Тому, що я жінка! - Я не розумію! Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи". Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?" "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько. Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога. І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона п