Нас убивають поодинці,
Смерть виглядає випадкова.
Лише за те, що українці,
Що свої звичаї і мова.
Загинув Білозір у Львові,
І не здригнулась Україна.
Співав пісні на рідній мові,
У тім була його провина.
Звідки взялися оці пси,
Ці кровожерливі шакали?
Здавалося, пройшли часи,
Коли за слово убивали.
Згадай-но, як у них рука,
Піднялась на страшне безумство,
Повішали Івасюка
І видали за самогубство.
Згас Симоненко, як свіча,
Бо на заваді було слово.
Вмер від побоїв палача,
Побили ніби випадково.
Загинув Стус у таборах,
За Україну, її долю.
Кати тремтіли, мали страх,
Та не зламали його волю!
Здавалося - пройшли часи,
Та це не можна забувати.
Бо знову бродять підлі пси,
І нас продовжують