КОЛИСКОВА
Заспівайте мені колискову,
Бо не можу спокійно заснуть
Від того, що вже більше трьох років
Я щоночі іду на війну...
Кожен раз, коли місячне сяйво
До мого доторкнеться лиця
Я із жахом від сну прокидаюсь -
Мені мариться чиясь душа.
Це душа мого побратима,
Це його я тягнув на собі.
Нас обох кулеметами рвало...
Я живий, та його не зберіг...
Не зберіг... В цьому моя провина.
То ж тепер кожен день, кожну ніч
Я жорстоко бажаю помститись,
Та не знаю чи Їм, чи собі...
Побратиме мій, я пам"ятаю,
Як ти ніжно, крізь сльози, чи сміх
Про дітей своЇх та дружину,
Про життя своє говорив.
ТвоЇ діти живі та хороші,
Пам"ятають, чекають отця.
У дружини все, нібито добре...
Правда, трошки взяла сив