(за укр.нар.казкою)
Жили собі дід та баба,
Все життя робили марно.
Що зароблять – те й зʼїдять,
То ж, почали бідувать…
Баба просить діда якось:
- «Ти бичка змайструй мені,
Просмоли його, та гарно ж!
Знаю – що із ним робить!..»
Змайстрував для баби дід…
Соломʼяний вийшов бик,
Весь просмолений, аж чорний,
От який дідусь моторний!..
Бабця вивела пастися
Отого бичка на річку,
Сіла в березі й чекає…
Аж – ведмідь іде-блукає.
Як побачив він бика -
Слину з голоду ковта.
Враз бичку вчепився в бік,
Та не прокусив, ще й влип.
Погукала діда баба,
Щоб той біг допомогти.
Дід ведмедя – до підвала.
- «Згодом зробимо щось з ним!»
Зранку знову баба встала,
Узяла й попрямувала
Із бичком на берег річки,
В очереті плела мички…
Знову йде хтось до бичка,
Чиясь шкура сновига,
Причаїлося, стрибнуло…
То руда лисиця була.
Захотіла попоїсти
І бичка чужого згризти,
Та спіймалась на живця –
Біга, скиглить, завива…
Дід прийшов, узяв лисицю –
Й до підвалу, у темницю,
Де ведмідь вже сумував,
Бо ж без друзів – зовсім сам!
Знову ввечері бабуся
Каже дідові: - «Пройдуся…»
Узяла бичка й пішли
Вони разом до води.
Причаїлася й чекає…
Сум-нудьга її зʼїдає…
Раптом - шерех, вовчий вий,
Здобич тут вже, наче «стій».
Кинув й вовка дід у льох,
Бранці вже сидять утрьох.
Полягали – темно ж – спати…
Звірі ж – в льосі ночувати.
Ранком дід подумав трохи,
Взяв ножа – й гайда до льоху.
Сів тихенько та й мовчить,
Лиш ножа свого гострить…
Полякалися звірятка,
Що з них-бо шапка.
Діда почали благати,
Їх на волю випускати.
- «Відпусти, дідусю, мене –
Чути з льоху рев ведмедя, -
Коли треба, завтра з ранку,
Принесу я меду кадку!»
Вовчик і собі завив:
- «Пригоню овець у двір!».
І лисиця теж благає:
- «Щастя ліпшого немає:
Я тобі, дідусю любий,
Поприношу гуси й курі,
Тільки ти мене тоді
На свободу відпусти!»
Дід повірив, пожалів,
Та й звільнив всих пустунів.
Коли вже стемніло в хаті,
З бабою вляглися спати.
… Рано вранці, на зорі
Хтось шкребеться в двері їм,
Повиходили на ганок
Та й дивуються: «Ну й ранок!..»
У дворі худоба всяка:
Гуси, вівці та курчата…
Звірі постарались зранку,
Виконали обіцянку!..
Дід із бабою багаті –
Із худобою, при хаті.
А бичок - стояв на сонці,
Та й розтанув край віконця…
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев