(за мотивами укр.нар.казки)
Півень, крилами змахнувши,
Залетів на пліт та й став
Кукурікати він дуже,
Від натуги ледь не впав…
Пробігала поруч лиска
Та, зачувши півня спів,
Підійшла до нього ближче
Та й промовила: - «Облиш!
Голос, звісно, твій чудовий,
В твого ж батька кращий був,
Голос дужий, гоноровий
Він таке колись утнув!
Він заплющив зовсім очі
Та і, ходячи, мов пан
Полонив серця прохожих -
Кукурікати почав!..»
- «Це я ладен повторити!
Це робота не тяжка!
Можу теж я так ходити!» -
Півень їх відповіда
Він заплющив свої вічка,
Заспівав на повний дух…
А тим час його лисичка
Хвать! І кинула в лантух…
Понесла собі в господу
- «От наїмся вряди-годи!»
Півень зовсім не боїться,
А говорить лиш лисиці:
- «Твоя мамка була краля:
Перш, ніж їсти нас – співала!»
- «Ой, та можу й я так само -
Бо ж вдалася я у маму!»
Очі лиска закриває,
Та що сили є співає…
Півник наш не розгубився -
Вмить злетів та й умостився
Він на дерево в гілля,
Мовить лиска: - «Оце так!
Без обіду буду я!
Ну ти, півнику, й мастак!»
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев