руку,
Одна має колір крові, інша чорна наче ніч без
зорів,
Одна ллється наче кров по венах, інша сумом
обплітає,
Та, що любов'ю зветься може слово дати,
Та, що на ненависть озветься, озвучить ті слова
співочі,
Любов то вічна віра в світле й безкінечне,
А ненависть, її сеста то рідна,
Вона дає надію безнадійним в краще.
Любов і ненависть навіки разом,
Вони як дві ріки, що творять море,
Вони як два пасма волосся, що плетуть косу,
Вони як дві руки, що ми не скажемо яка є головною,
Бо без обох не мислимо життя свого.
Любов і ненависть, то віра і надія.
Вони немов дві вітки влади,
Що неодмінно просить третю –
Як вічний символ рівноваги,
Потрібен суд як третя гілка влади,
Щоб розсудити і поставити на місце
Тих, хто любов і ненависть у серці має.
Потрібна сила номер три, щоб мудрістю своєю
Дві сестри любов і ненависть у серці об'єднати.
Любов, то віра, ненависть - надія, а мудрість, то
є серце,
Яке заб’ється рівномірно й вірно лиш тоді,
Коли пізнаєм ми ці дві сестри сповна,
Коли нап’ємось крові от любові,
І з сумом
потанцюємо вночі самі.
Тоді лиш мудрість ми пізнаємо сердечну.
Як одкровення для душі воно заб'ється –
Й змішаються в палітрі два кольори душі,
Два кольори ненависті й любові
Червоний розведемо ми із чорним, вийде мудрість. Юлия Литвинчук.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев