Розумієте...

Мене не просто злить там, чи ненависть душить, чи що ще... Нє, емоції я давно навчилась тримати в "строгачі", та й добре усвідомлюю, що ці п@дари нічого, окрім огиди, не заслуговують.
Але блять...
Минулого року я домовлялась з постачальниками про овочі до сезону. Обговорили все: якого розміру, яких сортів, яка кількість корнішонів, а яка - звичайних, на засолку. Якої картоплі я буду брати 10 мішків, а якої менше. І яку капусту хочу.
З іншими домовлялась за фрукти і ягоди. Ходили ставили мітки на дерева і кущі. Постачальник тари обіцяв відкрити дрібний опт у лютому, щоб я встигла купити саме ту кількість саме тих слоїків.
Дім спалили, в городі закопали 2 танки, рознесли все хазяйство, добре хоч люди встигли втекти в Гоголів, вижили. Сад перемололи гусянкою, а що вижило - вибили уламками і спалили.
Склад склотари був в Ірпені і Гостомелі. Поняли, що від того лишилось, да?
І ска замість мого смачного, теплого, ароматного хештегу #БджолаГотує на моїх сторінках знов 4.5.0, бо Бджола і команда воює.
Суки, пересрали життя стільком людям.
Не пробачу тварям. Кожну невизрілу сливку пригадаю. Кожну зрізану уламками гілочку.
Бавовна в Криму? Акуєть, дайте дві! Три! Тисячі! Паліть як блощиць, пацанове, їпоште до останнього!
Віділлється вам, р@сня й@бана, кожна краплина крові і поту нашого.
Инна Ольховая