Ра-река.

А тако сє ӡємє нашҩ
Остєӡєтє о крає до крає,
Ҩко Русколанє обытьва.
Сє бо даҩну бӡєм о пєрєщєхом о враӡє,
А тако ту држєщєхом сєбє.
А Голынь-град бҩста влік а богатьвєно,
І сє бо врӡі ідьша на нь,
А роӡгожъдє тоіє а стєна іӡжєгєшє.
І сє імҩхом бранєтє тую крєпє нашіу,
А до русєнцє одржєщєтє,
Сє бо ӡємє влӡєціє,
А Ра-рьєцє обапола сєнтє,
То бҩ сва она ӡємє Оцє нашє,
А ту імҩхом ӡацілєтє она сва
А убрєжєхомо она.
Тамо бо прєӡємєхом стє руду крєв улієм до нь,
Ҩко та будє о ны,
А воіводє нашіа оранє сєроцє,
А крєв істєцє на ӡємє,
А то руська крєв а ӡємє,
Єжє імҩшє сєхом тому.
А ӡрєнхом таку поукаӡіцоу во днє нашіа,
А імємо грҩсьтє до стоупіє іє.
Сє бо да нє гонӡєхом сє ӡємє нашєа,
А бєндєхом по вєнцы русє.
И так земля наша
Простёрлась от края до края,
Как Русколань.
За неё, данную богами, мы сражались с врагами
И отвоёвывали себе.
А Голынь-град был велик и богат,
И вот враги приходили к нему,
разжигали огни и поджигали стены.
И мы должны были оборонять ту крепость нашу
И удерживать русской.
Ибо волжские земли
По обеим сторонам Ра-реки
Были землёй Отцов наших,
И мы должны её сохранять в целостности и оберегать.
Там мы приземлились и кровь-руду прольём за неё,
И она будет нашей.
И воеводы наши ранят сердца,
И кровь истекает на землю,
И то русская кровь и земля,
На которой осели.
И видим такое же указание для дней нынешних,
И должны идти в степи.
И не утратим мы землю нашу,
И навек останемся русами.
( Из Велесовой книги)