Сьогодні обираючи нового керівника, єпископи УПЦ МП насправді обиратимуть не тільки свою власну долю, а й майбутність цієї церкви.

"Операція Наступник", або "Битва за трон". Тож, на рингу боротьба за престол митрополита УПЦ МП вже у розпалі. Кремль в свою чергу активно просуває своїх кандидатів для узурпації церковної влади в Україні. Чи вистачить в аксакалів УПЦ МП мудрості не перетворити всю церкву в будинок пристарілих ретроградів, поруч з якими не тільки важко вірити в Христа, але і просто дихати... Виходів може бути декілька. Тактичний: при виборі Предстоятеля виборцям варто все ж спробувати вийти за нав'язані рамки «прохідний кандидат» — «технічний кандидат», «схвалюваний московією» — «небажаний для московії». Бо УПЦ потрібна Москві більше, ніж Москва УПЦ. Вихід стратегічний: вже сьогодні потурбуватися про свою церковну «силіконову долину», де б могло без психологічного тиску, замшілих міфологем і підкилимних інтриг почати розвиватися нове покоління віруючих. Нехай вже мертві ховають своїх мерців, застряглі в 80-90-х нехай ще згадують із захватом свої «битви за канонічєскоє православіє» і вважають, що канонічне православ'я неможливо без війни. Вік цих кавалергардів недовгий. Але молода генерація віруючих не повинна ставати заручниками бійців невидимого другого кремлівського релігійного фронту. Адже саме молодь здатна створити якісне інше майбутнє цієї церкви на всіх «поверхах» цієї будівлі, зовні поки ще величної та такої, що вселяє формальну повагу. Тільки нові владики, не прокажені "руським міром", можуть об'єднатися в єдину Христову Помісну Українську Православну Церкву, заради миру в країні та на землі!