Стародавні люди вірили, що кожне слово, вимовлене людиною – це заклинання.

Тому, проводжаючи в дорогу, бажали доброго шляху. За обідом – смачного. Прокидаючись – Доброго ранку. А на сон – На добраніч і приємних снів А дітям мами і бабусі завжди співали колискові. Вони заспокоювали малюків, заколисували. Ніжний мамин голос, пестячи, ніс в прекрасну і незвідану країну снів.
Тихий вечір, теплий вечір
Синявою впав на плечі.
Заховав за припіч сонце,
Хлюпнув золота в віконце,
Тінню у дворі спочив,
Очі ліхтарям відкрив,
Заяснився у вітринах,
Проявився у картинах –
В темні фарби вбрав дерева,
Влив чорнила у озера.
Вигнав молодь на дороги,
Місяцю загострив роги,
Зорі в небо покидав,
Жбурнув зо дві жмені в став,
Вклав в ліжка до сну малечу
Тихий вечір, теплий вечір.
Крилата