Збираймось, людоньки, до купоньки, ладкОм.

Один до одного приходьмо на гостину.
Зігріймось поглядом, завареним чайком.
Приходьмо в радісну і у журну хвилину.
Братаймось, людоньки, бо спільна в нас земля.
Наш рідний край, ця біла конюшинка.
Збираймося, вже ластівка кружля.
Чекакє нас побілена хатинка.
Чекає вишня, ягідка, весна.
Парує чай в горнятках на обрусах.
Гукає нас пташина голосна.
І вітер кличе, крутить свої вуса.
Поп"єм чайку, розкажем, що в душі.
Посидимо у теплім, мирнім крузі.
Ми всі від Єви, значить не чужі.
Не вороги, а приятелі, друзі!
Г.Потопляк.