Гойдав тихенько вітер осоку Верба над ставом красувалась, А пара лебедів

в ставку, На хвилях тихо забавлялась. На них ти глянь - вмить збагнеш,
Кохання в них - немає меж, З них вірність кожен береже Й своє кохання
стереже. Вони завжди пісні співали Ці птахи вірності й краси І в них
свою любов вінчали Аж до наступної весни....... Але хто смів їх так
безжально роз'єднати Оті два серця, що навік, приречені кохати.