І голос лагідно тремтів...
Ми із тієї пісні вийшли
На сто доріг, в полон світів.
Пішовши з рідного порога,
У сонячні й негожі дні
Ніколи не мина нас
Мамина підмога
Проспівані тобі її пісні.

Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 6
Я рада б знати тихі їх думки.
Я б слухала, як кожна колосина
Шептала тихо слово «Україна»
У ріднім краї зелен гай шумить,
Я рада знати, про що він мріє-снить.
І чула я , як кожна деревина
Шуміла ніжно слово «Україна!»
О, Боже, дай повік любити край,
Де квітка, пташка і зелений гай,
Де вірна тій землі дитина
Живе єдиним словом – «Україна!»
Завжди у селах наших так було –
Після закінчення, та і під час роботи,
Піснями наповнялося село,
Бо пісня проганяє всі турботи.
І в довгії зимові вечори,
І в літнії короткі теплі ночі,
Завжди мої співали земляки –
Про козаків, калину, карі очі...
Весь час жилося тяжко на селі,
Та пісня душу людям зігрівала,
Пісень співать навчали дочок матері,
Батьки синів співать пісень навчали.
Століттями складалися пісні –
Пісні народні – жартівливі і серйозні,
Вони єднали в мирі й на війні,
Звучали на весіллі і в поході.
Що ж сталося? Чому в наш час не так?
Невже нам жити важче, аніж предкам?
Чому ж пісні сьогодні в селах не звучать
Про козаків, про чорнобривці, чорну редьку?
Згадаємо ж давайте у цю мить,
Що українці – це народ співучий
Ніщо не може нашу пісню зупинить,
Наповним піснею наш край квітучий!
Народна пісня, дума чи романс
У душу ллється і заполоняє.
Та заворожує, чаклує нас,
І в саме серце раптом проникає.
Сльоза накотиться, не зупинить...
Десь винирне з душі неждано.
Услід за піснею душа летить...
А серце рветься невблаганно.
Так солодко тоді душа щемить,
А музика, мов хвиля, нагортає.
Струна чарівна в серці забринить
І ні для чого місця більш немає...
А хвиля музики несе удаль.
В ній розчинитись хочеться й летіти.
У музиці життя, любов, печаль,
Й душа стає, немов тендітні квіти.
Народна пісня... Не страшний їй час!
У ній звучання рідні й позитивні...
Вона живе у кожному із нас,
Мабуть-таки, на генетичнім рівні.
І цвітом чарує калина,
Де сонечко вперше всміхнулось мені,
Де дім мій – моя Україна!
Під рідним небом жайворон співа,
Я б рада знати тих пісень слова.
Я слухала: співала та пташина
Одне святеє слово : «Україна».
Проліта дитинство, так у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам`ять зостається назавжди.
Там, де туга моя кінчається.
Край дороги, як пісня чаїна,
Починається Україна.
Україна моя починається
Там де доля моя усміхається
І як пісня, як спів солов`їний,
Не кінчається Україна