НА СТОЛІ королеви Англії Єлизавети I завжди була приправа з цієї трави. Король Франції Карл VI сидів на подушках, напханих цим зіллям. У її виварі полюбляла купатися інша англійська королева, Вікторія. Яка ж трава змогла завоювати таку популярність серед монархів? Це лаванда — запашна, чагарникова рослина. Якщо вам колись випаде нагода пройтись по барвистому килиму, зітканому з квіток лаванди, ви неодмінно зрозумієте, чому стількох людей полонить ця духмяна рослина. Існує понад 30 видів лаванди. Ця витривала рослина росте і на холодних схилах французьких Альп, і на посушливих теренах Близького Сходу. Назва «лаванда» походить від латинського дієслова «лаваре», що означає митися, оскільки древні римляни мали звичай приймати ванни з додатками лавандової олії.

Приблизно 2000 років тому лаванду також використовували як лікувальний засіб. У середньовіччі вона була основним компонентом варива проти чуми, яке називали «оцет чотирьох грабіжників». Ймовірно, це вариво так назвали тому, що злодії, котрі розривали могили померлих від чуми, потім милися у виварі з лаванди. Хоча їхня «професія» була дуже небезпечною, майже ніхто з них не заразився чумою. Знавці трав XVI століття твердили, що лаванда не лише лікує простуду та головний біль, але й помічна при паралічі кінцівок та неврозах. Вони також вірили, ніби ярмулка з лаванди сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. А під час Першої світової війни деякі уряди заохочували своїх громадян здавати лаванду на виготовлення лавандової олії, якою загоювали рани солдатам.

Олійки з певних видів лаванди, зокрема з колоскової лаванди, дуже ефективні у боротьбі з різноманітними бактеріями та грибками. Дослідження виявили, що ця ефірна олія допомагає у лікуванні опірних до антибіотиків бактеріальних інфекцій. «Лавандову олію також часто застосовують і в акушерстві,— говориться в одній праці.— Клінічна практика показує, що матері, які приймають ванни з цією олійкою, у перші 3—5 днів після пологів почуваються значно краще... А нещодавно лавандову олію стали використовувати як заспокійливий засіб у багатьох пологових палатах». Згадаймо також, що Єлизавета І любила страви, приправлені лавандою. Чи цю траву справді можна їсти? «Лаванда була найпопулярнішою спецією епохи Тюдорів та Єлизавети І. Її додавали до дичини, смаженого м’яса, фруктових салатів, солодких страв або ж робили з неї цукати»,— розповідається у книжці Юдіт Мак-Леод «Ця неповторна лаванда» (англ.). Нині деякими видами лаванди ароматизують печиво, торти і морозиво. Цікаво, що лаванду використовують не лише в медицині та кулінарії. Наприклад, її запах не зносять комахи. В одному дослідженні зазначається, що «олійку і порошок з листя чи квіток лаванди застосовують у промисловості, а також у боротьбі з хатніми шкідниками. Запах лаванди відлякує кліщів, комірних довгоносиків, попелицю та міль».

Сьогодні лаванда така ж популярна, як і кілька століть тому. Її вирощують в Австралії, Європі, Новій Зеландії, Північній Америці та в Японії. «Виготовлення ефірної олії можна прирівняти до виготовлення вина,— каже молодий вчений-садівник Байрон, який на південному сході штату Вікторія (Австралія) має 25 акрів лавандової плантації.— В залежності від ґрунту та клімату ефірна олія з одного і того ж виду лаванди може дуже відрізнятись. Навіть час і метод збору «врожаю» впливає на кінцевий продукт». Але лавандову олію отримують зовсім іншим методом, ніж вино. Її видаляють з рослин внаслідок перегонки з водяною парою. Байрон розповідає: «Необхідно 250 кілограмів лаванди, аби отримати літр олії. Свіжі порізані квіти, стебла та листки лаванди пресують у величезному стальному барабані, знизу в цей барабан подають гарячу водяну пару, внаслідок чого з рослин починає виділятися олія. Пара з олією через конденсатор потрапляє в резервуар, де олія відокремлюється і піднімається на поверхню води. Потім олію збирають у спеціальні відстійники, які з середини мають керамічне покриття. Тут вона настоюється ще протягом кількох місяців. І лише після цього ефірна олія з лаванди готова до вжитку. Лавандову олію з плантації Байрона застосовують у виготовленні мила, кремів та свічок. Великим попитом також користуються букетики зі свіжої та висушеної лаванди. А самі квіточки часто додають до різноманітних ароматичних сумішей. Сотні туристів приїздять сюди, щоб скуштувати смачні солодощі з лаванди, помилуватися неповторними краєвидами лавандових плантацій та подихати цим неповторним ароматом. Байрон не раз повторює вдячним відвідувачам: «Ми не створюємо тут чогось нового, ми лише навчились добувати олійку з цієї духмяної рослини, якою так щедро обдарував нас Творець».