Світлана Сирена

Дивлюсь на квіти польові.
Ростуть собі пообіч стежки.
Такі міцні та вольові,
Все стеляться, немов мережка.
В них дивовижні кольори –
Червоні, білі та блакитні,
В траві зеленій, мов в коврі,
Сплелись собі різноманітно.
Води не просять, щоб рости,
Прополювати теж не треба,
Їх дощик деколи зросив,
Зігріло сонечко із неба.

Найбільш звичним засобом спілкування для людей є мова. Часом її замінюють жести, міміка, дотик, а іноді достатньо й погляду, аби виразити свої почуття, наміри чи побажання... Такими ж значними виразниками нашого ставлення до дорогої людини є квіти.

Так, саме вони говорять тоді, коли ми мовчимо. Здається, що лагідні пелюстки і ніжний аромат кожної квіточки розказує про все те, що навіть не можна передати словами.

Особливо популярною мова квітів була на Сході. Там вона отримала назву — селам. Той, хто володіє цією мовою, знає таємницю, символьне значення кожної квітки. Ці значення не просто вигадані, вони зібрані на основі довгих спостережень, детального вивчення і занурення в природу.