Волошка – символ дівочої ніжності
Цвітуть в душі моїй волошки,
Такі прекрасні,особливі.
Немає суму ані трошки!
Лиш тільки, кольори грайливі.
Вони для мене, наче скарб,
Багатше, сяючої брошки,
В життя моє, принесли фарб,
Небесні ангели - волошки!
Волошка там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки.
Поселилось неба трошки.
Ой волошки синьоброві- літнє диво,
Чи не тужите ви часом у полях?
І волошки відповіли: ми - щасливі,
Ми щасливі в ріднім краї, в цих житах!
Максим Калина
Зацвіли у житах
Синьоокі розкішні волошки,
А над ними злітав
Розтривожений дійсністю птах.
Надивлявся згори,
Мов на ситець у синім горошку,
Що його підкорив, –
То жита половіли в полях.
Розляглись небеса
Понад жовтим замріяним полем,
Вітерець колисав
Ту, небачену досі красу,
Та здалося на мить:
Стрівся птах із невимірним болем,
Й огорнув його сум,
Адже поле… зі сходу… димить…
Запалали жита
І волошки у кучерях синіх,
Птах ще вище злітав,
Щоби крику не чути рослин.
А в золу колосок…
Сипав зернятка чорного жита –
То матусі синок…
Кров губив... Він не стріне... весни…
Осінь пройде, зима,
Ручаями весна заголосить…
Та картина німа
Буде птаха не раз турбувать:
Не волошки й жита -
Срібло дивне у маминих косах…
І вона, у літах...
Все виходить... синка виглядать…
Ганна Верес
Сині очі степів, тихе небо лугів.
Волошки.
Річкові пелюстки, лазурові струмки.
Волошки.
Зорі щедрих пшениць, наречені криниць.
Волошки.
Веселкова блакить, що так рясно іскрить.
Волошки.
Вільні діти ланів, берегині вінків.
Волошки.
Татьяна Гала-Булгакова
Цвітуть волошки в полі синім цвітом,
Торкає ніжно вітер пелюстки,
Небесні плями, як хмаринок діти,
Що на землі блакиттю проросли.
Пр..
Символ України – чарівна волошка.
Лагідна,пригожа, і мрійлива трошки.
Гляне синім цвітом у блакить високу,
Прикраша країну. Нашу, синьооку.
Вітають чарівниці синьоокі
Яскраве літо і рідкі жита,
І те дівча мале,рожевощоке,
Що у вінок їх вправно запліта.
Багато трав і квітів в Україні,
Високих, різнобарвних, запашних.
Глянь на волошки раз. Один - єдиний,
І будеш довго згадувати їх.
Хто розсипав волошки у житі?
(Казка.)
Автор Заїка Л.В.
Хто розсипав волошки у житі?
Хочеш знати? Тоді розповім,
Як колись була в матері донька,
Що світила мов сонечко всім.
Виростала, на ніжки ставала,
Їй волошки за постіль були.
А з козаком коли зустрічалась,
То волошки у очах цвіли.
Та одного чудесного ранку,
Поливаючи квіти в саду,
Заховалося сонце за хмарки
І дівчина відчула біду.
Чарівник, що вселяється в душі,
Злий негідник, що любить пітьму,
Залетів і до дівчини в душу
Та й почав наганяти нудьгу.
Повернувшись із саду до хати
Вона зразу ж образила ту,
Що любила її колисати,
Що плела її русу косу.
Повна зла і в очах блискавиці,
Все не так і усі ніпочім:
-Я сама, я сама, як цариця!
Буду правити миром усім!
Що робить бідна мати не знала
І до доброї феї пішла.
Їй усе про дочку розказала:
Та сказала : -Це лихо страшне!
-Як мені із дочки чари зняти?
Як вернуть мені зірку мою?
Я б голубкою стала літати.
Тільки б доню побачить мою.
-Так і буде,- сказала та фея,
-Ти голубкою в небо лети
І розсип свої сльози над житом,
Тоді чари і зникнуть усі.
З того часу всі чари скінчились.
Дівка матір’ю стала давно,
А по сині волошки у жито
Водить сина малого свого.
Тож нехай не черствіють в нас душі,
Матері нехай сльози не ллють.
Нехай голуби в небі літають
І волошки у житі цвітуть.
Цвітуть волошки в полі сині-сині,
розказують казки моїй дитині.
А липи цвіт духмяний і прозорий,
квітки лежать у вітра на долоні.
Суниці виглядають з-під листочків,
боки незрілі підставляють сонцю.
Зігрітись хочуть,бо росою вмились,
холодні крапельки під листя закотились.
Цілує сонце,ніжно землю гладить
її зелені і шовкові трави.
Ліси могутні і річок долини
і в неба очі також сині-сині.
А хмарки білі пухом тополиним
пливуть по небу-в далечінь полинуть.
На місці не стоять,бо вітер гонить
така його робота,що він зробить?
Він також хоче трохи відпочити
нікуди не спішити,не летіти,
упасти в трави,квіти-тихо спати.
Та без дощу земля буде вмирати.
Цвітуть волошки в полі сині-сині,
розказують казки моїй дитині.
Дарують сни чарівні і спокійні
про рідний край,де в неба очі сині.
Розцвіли волошки в полі,
Сині синьо наче доля,
Через них лягла стежина крізь життя…
І злітають в небо роси,
Кожен ранок жне покоси,
У щасливе наше доле майбуття…
#музыка
Комментарии 11
Волошки
Ми ходили в поле зранку –
Я, Богданчик і Оксанка.
І у житі між стеблинок
Назривали волошинок.
І мені здалося трошки,
Що синесенькі волошки
Під промінням сонця зранку –
Ніби очі у Оксанки.
А Богданчик гордовито
Нам промовив: – Стигле жито
І волошки світло сині
То – мов прапор України!
ВОЛОШКИ
Мов небес потоки
В полі розлились.
Квіти синьоокі,
Де ви тут взялись?
Айстри і красолі
В розкоші в садках,
Ви ж на сонці в полі
Сумом в колосках.
За садком ні трошки
Не сумуєм, ні!
Пахне цвіт волошки
Хлібом на стерні.
Одному недоля,
А другому – рай!
Не покинем поля.
Це наш рідний край!
Нічка сни чарує
Житом на ланах,
Мрії синь дарує
В волошкових снах.
Елена Музыка
Волошки сині на столі
Немов маленькі очі неба…
Замріяно дивлюсь на них,
А згадую чомусь про тебе.
І дуже хочеться мені
Сміятись весело, радіти,
Бо уявила я, що ти
Подарував мені ці квіти.
Корисні властивості волошки унікальні, ця квітка ніжно синього кольору багата цінними речовинами і здатна надавати комплексну дію на організм. У квітках і траві волошки містяться: флавоноїди, ацетилен, кумарини, мінеральні солі калію, кальцію, магнію, заліза, міді. Також до складу входять вітаміни: аскорбінова кислота і вітамін А. Завдяки такому складу, волошка надає протизапальну, протимікробну, потогінну, сечогінну, легке жовчогінну, зміцнюючу дію.
При сухій шкірі рук обличчя і шиї допоможуть ванночки з волошки, примочки і протирання. Від вугрів, прищів і проблем з шкірою також допоможе настій волошки у вигляді компресів. Причому щоб відчути особливий ефект, потрібно робити «контрастні» компреси, половину настою накладати в теплому вигляді, другу половину поставити в холодильник і накладати на обличчя в холодному вигляді. Повторити кілька разів, закінчувати процедуру холодним компресом.
Ефективна волошка і від випадіння волосся. Раз на три дні протягом місяця в шкіру голови потрібно втирати гарячий настій волошки синьої. Змивати його не потрібно. Вже через місяць ви помітите результат, також вам можуть допомогти і інші народні рецепти від випадіння волосся.
Не експериментуйте і завжди радьтеся з лікарем, перш ніж приймати настої волошки усередину, настої і відвари цієї рослини вважаються слаботоксичні препаратами.
Збирайте тільки квітки синього кольору, бліді і збляклі квіти не мають виражених корисних властивостей.
Рослинна сировина волошки зберігають протягом двох років у темному місці.
Протипоказання до застосування волошки:
Вагітність
Маткові кровотечі (підсилює їх)
Індивідуальна непереносимість
Вважається, що волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей - витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з волошок, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають волошки для молодих: пучком волошок кроплять наречених на весіллі; настоєм з волошок окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються - і їх краса стає недоступною злим чарам.