Ліна Костенко
Пелюстки старовинного романсу
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
Комментарии 4
У чому ж секрет неймовірної популярності романсу? Він, як і пісня, за своєю природою тісно пов'язаний із поезією. Гарні вірші нерідко характеризують як «музикальні», вони наче «просяться», щоб їх поклали на музику. Ви ніколи не почуєте твір цього жанру у виконанні хору, адже в романсі виражені глибоко особисті почуття.
Чимало романсів — це ліричні замальовки, у яких композитори передають свої настрої, думки, враження, мрії. Єдність слова і музики — найважливіша ознака романсу. Значення інструментального супроводу також важливе: він допомагає глибше розкрити поетичний образ.