І знову ранок крижаних новин. І знову ці тривоги металеві Пронизують всю землю до глибин. І знову нерви треба мать сталеві. Зима полоще нині все живе. Струмками сльози омивають шиби. І сніг вже не лягає, а пливе По рівчаках й стікає до садиби. Кинжальна тьма, понівечений дріт. Знов гинуть люди прямо у будинках. А пташка сіла на холодний пліт, А біля неї голуба ялинка. І дощ, цей дощ зимовий стугонить По підвіконню й падає додолу. І нам потрібно вижити і жить, Й не обійтись без ношпи й валідолу. Г.Потопляк.
Хай збудеться все, про що мріється, А мрія в нас спільна, одна. Хай зло вітром правди розвіється, І смутку порветься струна. Хай дім зігрівається радістю, Дитячою щирістю слів. А той, хто зустрівся зі старістю, Нехай ні про що б не жалів. Хоч роки для кожного лічені, А нам би набутись сповна. Під небом, де зорі засвічені, Й щороку приходить весна. А нам би натішитись квітами, Красою безмежних полів. Пізнати глибини незвідані душею, без тисячі слів. Наталія Кішовар (Черній)
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 6
Приглашаю вас в группу о спецоперации в Украине
https://ok.ru/group/70000000460025
І знову ці тривоги металеві
Пронизують всю землю до глибин.
І знову нерви треба мать сталеві.
Зима полоще нині все живе.
Струмками сльози омивають шиби.
І сніг вже не лягає, а пливе
По рівчаках й стікає до садиби.
Кинжальна тьма, понівечений дріт.
Знов гинуть люди прямо у будинках.
А пташка сіла на холодний пліт,
А біля неї голуба ялинка.
І дощ, цей дощ зимовий стугонить
По підвіконню й падає додолу.
І нам потрібно вижити і жить,
Й не обійтись без ношпи й валідолу.
Г.Потопляк.
А мрія в нас спільна, одна.
Хай зло вітром правди розвіється,
І смутку порветься струна.
Хай дім зігрівається радістю,
Дитячою щирістю слів.
А той, хто зустрівся зі старістю,
Нехай ні про що б не жалів.
Хоч роки для кожного лічені,
А нам би набутись сповна.
Під небом, де зорі засвічені,
Й щороку приходить весна.
А нам би натішитись квітами,
Красою безмежних полів.
Пізнати глибини незвідані
душею, без тисячі слів.