ღஐღКрасень Київ ღஐღ

"Любіть Україну!" - патріотичний вірш Володимира Сосюри, який є своєрідною поетичною сповіддю. У ньому зображений поетичний образ України, її краса та велич. Ідея вірша "Любіть Україну!" у возвеличенні палкої любові українців до рідного краю. В ньому Володимир Сосюра закликає любити та цінувати рідну землю. Вірш "Любіть Україну!" часто друкується не за першою публікацією 1944 р., а за зміненою радянською цензурою. Наприклад, текст п'ятої строфи з "у квітці, й пташині, в кривеньких тинах" цензура змінила на "у квітці, в пташині, в електровогнях". Електровогні - символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини - символ селянського хліборобського краю. За цей вірш Володимира Сосюру радянська влада обвинувачувала у "буржуазному націоналізмі". "Любіть Україну!" Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових, в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину... Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну. Любіть у труді, у коханні, в бою, в цей час коли гудуть батареї Всім серцем любіть Україну свою, і вічні ми будемо з нею!