десь мороз волочить срібні дзвони –
зачепив на білу кочергу,
як снігур черевеньком червоним
копошиться ранок у снігу,
на горі крижується в запічку
заспане ще сонце у штанцях,
і як бубен котиться у річку,
і собі валяється снігах,
і сміється, й плеще у долоні
аж бурульки падають в садок,
і тепліють нібито холодні
очі у розгублених грушок,
і дорога – вигиблена дошка
аж скрипить з-під моцної руки...
грає ліс як дідова гармошка
все мені, та все коломийки,
скаче сонце у ліси різьблені,
хвалиться собою до снігів...
скільки в Бога музики для мене!
скільки в мене Богови жалів...
Власта Власенко
Боже, наприкінці цього року хочу подякувати Тобі за усе, що від Тебе отримала.
Дякую Тобі за життя і любов, які отримую і які даю, за квіти, повітря і сонце, за щастя і за сум, за те, що було можливе і те, що виявилось неможливим.
Віддаю Тобі усе, що встигаю цього року зробити: працю, речі, які створили самотужки, і все, що вдалось змайструвати власноруч.
Довіряю Тобі тих, хто мене любить і тих, хто не надто, моїх друзів, тих, хто близько, і тих, що далеко, яких немає уже поруч, тих, які просили про допомогу і тих, кому вдалось допомогти, тих, з ким ділю життя, обов’язки, жалі і радощі.
Сьогодні, Боже, прошу Тебе: вибач мені недобре використаний час, нерозумно розтрачені гроші, висловлен
Заліщицька красуня початку минулого століття, на старих м'яких коноплях-льон, полотно дуже тонке і приємне до тіла, дрібненький хрестик, розшиті квітучі рукави, фантастичний взір на пілочці, який закінчується на спинці, колодочки, яскраві кольори, поглиблена шия, сорочка подовжена.
Напишите, что Вы ищете, и мы постараемся это найти!
Левая колонка
О группе
МИ МЕШКАЄМО В РІЗНИХ КУТКАХ СВІТУ, ТА ВСІХ НАС ЄДНАЄ ОДНЕ – ЛЮБОВ ДО ЦЬОГО МАЛЬОВНИЧОГО СЕЛА НА ДНІСТРІ. ЗНАХОДЬМО ОДИН ОДНОГО, КОНТАКТУЙМО, ТРИМАЙМОСЯ РАЗОМ!