Втираю сльози співчуття і болю,

А вони капають нестримно на траву,
О боже милий, чом ти дав цю долю?
Як відправляти сина на війну?
Для чого дав таке страшне страждання?
Чому від горя нас не захистив?
Чому не зупинив це злодіяння?
Ти ж першим Україну охрестив?
О боже праведний! Ридають ридма діти!
Не висихають очі у пониклих матерів,
Вдираються на землю ці бандити,
Ведуть себе як стадо упирів.
Сльозами ми умили вже дороги,
Вінками вистелили степи і гаї,
До крові протоптали свої ноги,
Аби зібрати фрукти й врожаї.
І майорять на кладовищах стяги,
Небесного й пшеничних кольорів,
Це українців знак, лежать трудяги
На перепутті всіх доріг й вітрів.
Спокійно спіть, мої красиві діти,
Вам колискову вже співають солов’ї,
Тріпочуть стягами і багровіють квіти,
Ростуть сини і доньки у сім’ї.
Вони зростають, щоб не вмерла Україна,
Щоб наша нація жила і чув весь світ,
Що Україна є незламна і єдина,
Нікому не здолати калиновий цвіт!
6.08.2022