Роки, як зорі, в пригорщні збираю,

Перебираю в пам'яті життя.
Від згадок сльози часто витираю,
Немає у минуле вороття...
Літа летять, з собою забирають
Людей у вічність, ген на небеса.
Вони за нами там спостерігають,
Це охоронці нашого життя.
Зозулі час рахують і співають,
А рідний дім -надійний всім маяк.
Роки, роки...Кудись все поспішають,
Не зупинити плин часу ніяк.
Н. Кузьменко