Йди до мене босою у росах,
Обцілую я - твої сліди...
Твоя врода - то найкращий посаг,
А розлуки - вісники біди...
Йди до мене світлом у віконці,
Коли ночі - бавляться німі...
Прилети лелекою у сонці,
Заспівай весною - у зимі...
Я твій шлях вст
Обійми мене, моя красива,
Цим вечірнім сумом приголуб...
Ти колись у літечка просила,
Поцілунку ніжного для губ...
Обійми мене, моя єдина,
Срібнокосим співом солов'я...
Я і був, і є - твоя людина,
Ну, а ти - сльозиночка моя...
Чорнобривців сонячна сестриця,
Золото нескорених розлук...
Мрію коло тебе притулиться,
І тепло вдихнути рідних рук...
Обійми мене, моя кохана,
Вічная далекая журба...
Може, наше щастя - лиш омана,
Мов хмаринка в небі голуба...
Відлетять, розвіються крізь вечір,
Тихих спогадів самотні небеса...
Зорі Місяцю ховаються за плечі,
В серці це кохання - не згаса...
11 червня 2019р.
Саша Джага
СТЕЖИНОЮ ДО ТЕБЕ
Тумани стеляться красиво берегами,
Цілує місяць трави перед сном,
Росу збираю босими ногами,
До тебе поспішаю бережком.
Стежина в'ється, мов змія, хвилясто,
Скоріше хочу я її пройти,
Ми бачимось не так уже і часто,
Живу я зліва, а по правий берег ти.
Дорогою духмяно пахнуть квіти,
Для тебе їх зриваю у букет,
Душі з тобою хочеться радіти,
Пісень створити не один куплет.
Подарувати зірку ясну з неба,
Перед ногами застелити цілий світ,
Нічого кращого в житті мені треба,
Лише б з тобою в парі жити сотню літ.
Разом сміятися. На двох ділити горе,
В тяжкий момент підставити плече,
Гуляти, мріяти, дивитися на море,
Допоки час життєвий наш тече...
Тумани стелятьс