Із поміж тисяч всіх земних шляхів
Є шлях один, для серця найдорожчий.
Той, що веде додому, до батьків,
Яким ідемо всі, немов на прощу.
Бо тут для нас- відпущення гріхів,
І сповідь, і молитва, і розмова.
У дім свята дорога до батьків,
Де пісня мами ніжна, колискова.
Де мудрість тата, вічна, як земля,
Де свічечка під образАми тліє,
Де «Отченаш» бабуся промовля
І лик святих на пОкуті ясніє.
Тут радість і пораду ми знайдем,
Невдачі і турботи забуваєм,
Неначе храм святий, батьківський дім
У нашім серці золотом сіяє.
Допоки зорі сяють в вишині,
А сонце день новий благословляє,
Шлях, що веде додому, до батьків,
Забудь-травою хай не заростає.
Леся Гук