Предыдущая публикация
...
Так хочу повернутися в той край...
Де сонце не лягає зОвсім спати...
Де Бог не зачиняє двері в рай...
Де легко вибачатися й прощати.
Туди, де бАйдуже, який сьогодні день...
Де всеодно, яка тепер година...
Вернутись до бабусиних пісень...
Де міцно всіх тримає пуповина.
Де не відомі підлість і обман...
Де по дитячому усі були щасливі...
Де зрада не замотана в туман...
Де справжні всі, всі душами цнотливі.
Ще не продажні бісу за п'ятак...
Де душі не поїла червотока...
Де грунт, ще плідний, а не солончак...
Де очі не затмила поволока.
Де бігали босоніж по росі...
Де об стерниння не кололи ноги...
Туди, де ще живі були усі...
Де не трухлявими були іще пороги.
Так хочеться вернутись, хоть на мить...
Дитячу безтурботність знов відчути...
Там зцілиться душа... Переболить...
На повні груди зможе знов вдихнути.
Шукаю стежечку, у мій колишній рай...
Поміж роками зморено гублюся...
Шепоче тихий голос - НЕ ШУКАЙ...
Бо, я лиш в сні до тебе повернуся.
✍️Галина Момот.
Следующая публикация
Нет комментариев